ХВЕРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Те саме, що франти́ти. Побитий віспою, рудобровий, з круглим лицем, ..він ще й зараз хверцює в безкозирці з написом на лобі «Дерзкий» (Гончар, II, 1959, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 36.

Хверцювати, цюю, єш, гл. Щеголять, франтить. Хверцюй же тепер простоволоса.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.