ХВАТЬКОМА́, присл., розм. Поспішно, наспіх. — Бідна Саня! Це через мене зачіпають її погані люде [люди]. Щось недобре трапилось! — говорив він, хватькома надіваючи на себе одежу (Н.-Лев., V, 1966, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 36.