ХВАТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до хвата́ти¹. — Він нам такого лиха наробить, що не то що! Ув одної щипне, у другої хватне… (Кв.-Осн., II, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 35.

Хватнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хватати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.