ХВА́ТКО, розм. Присл. до хватки́й. Рубець мав був щось сказати, а тут саме прибіг прислужник.— Го-тово-с! — мовив він, зостановлюючись перед Проценком і хватко перекидаючи собі салфетку на плече (Мирний, III, 1954, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 35.