ХВАСТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до хвасту́н. Хоч би хто набрався духу, щоб покласти край цьому, щоб провчити цю хвастуху (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34.