ХВАСТОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність не давали заговорити (Тулуб, Людолови, II, 1957, 175); *Образно. Наливайко впізнав жовніра з хвастовитою пір’їною на шапці (Ле, Наливайко, 1957, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34.

Хвастовитий, а, е. Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 390.