ХАЩУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Укритий хащами. Свого часу цю сент-іштванську висоту також штурмували радянські бійці. Може, саме там, по її крутих хащуватих схилах несли свого відважного лейтенанта Лошаков і Лукич! (Гончар, І, 1954, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 32.