ХА́ТОНЬКА, и, ж. Пестл. до ха́тка. Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340); У старого чабана В хатоньці вечірка, У старого чабана Кричать гості: «Гірко!» (Мур., Лірика, 1954, 86); Трудяща Ластівка край берега літала: Земельку мокрую збирала, Щоб хатоньку собі зліпить (Гл., Вибр., 1951, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 31.