ХАРПА́ЦТВО, а, с., розм.

1. Збірн. до харпа́к.

2. Бідність, злидні. Мудросте-науко! Гарная перлино! Хоч сама безцінна, всім даєш ти ціну. Що мені з тобою бідність і харпацтво? (Крим., Вибр., 1965, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 27.

Харпацтво, ва, с.

1) Бѣдность, нищенство.

2) соб. отъ харпак. Ти з своїм загоном пужни сотниківське харпацтво. Стор. II. 254.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 387.