ХАРЛА́К, а́, ч., діал.

1. Харпак. В Мошка таких самих годованців, як він був, ще тепер три в селі, а ось перед місяцем один умер, та й то не такий харлак, як він, а богатир [багатир] на все село (Фр., IV, 1950, 413).

2. Шкапа. — А богато [багато] вам треба на коня? — Та коби хоч якого харлака (Фр., III, 1950, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 27.

Харлак, ка, м. = Харпак. Мій тато був багатіший, та не свистав у церкві, а ти такий харлак, та свищеш. Грин. І. 228.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 387.