ХАРАКТЕ́РСТВО, а, с., заст. Чаклунство. Зміркував характерник, що ні до чого.. не придалося його характерство (Крим., Вибр., 1965, 192); — Не дурно, мабуть, іде між людьми поголоска про їх [запорожців] характерство… Утікає од татар, розстеле на воді бурку да й попливе (П. Куліш, Вибр., 1969, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 26.