ХАРА́КТЕРНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. хара́ктерний. Коли вже деякі кланяються перед батьком за його широку попівську гойність і благородність душі, то, певно, — ще більше матері за її характерність і працьовитість (Коб., III, 1956, 53).

ХАРАКТЕ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. характе́рний. Зарудний, Кравчина і його дружина Марія з «Поеми про море» О. Довженка надовго залишаються в серці глядачів саме завдяки їх надзвичайній характерності (Мист., 6, 1958, 8); Глибокий ідейний зміст, народність і національна характерність, яскрава музична мова — ось риси, притаманні творчостї Бориса Миколайовича Лятошинського (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 54); У гопаку можна побачити рухи, характерні для метелиці, польки чи коломийки. Така калейдоскопічна строкатість рухів нівелює характерність танцю (Укр. нар. танці, 1969, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 25.