ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Описувати, визначати якісь риси, особливості кого-, чого-небудь. Незабаром познайомився він [О. Пушкін] і з самим Пестелем, якого характеризував як «розумну людину в повному значенні слова», як «одного із найбільш оригінальних умів», які він знав (Рильський, X, 1962, 35); Характеризуючи міжнародні відносини середини 50-х років, Чернишевський гаряче виступає проти національного пригнічення поневолених народів (Літ. газ., 10.XII 1953, 4).

2. тільки 3 ос. Становити якісь риси, особливості кого-, чого-небудь. Владко поводився з нею вільно, без тіні боготворення, але з тією вишуканою чемністю й увагою, яка завжди характеризувала його (Фр., VI, 1951, 243); Комуністична ідейність, активна участь письменників у житті — участь, яка так прекрасно виявилася.. в дні Великої Вітчизняної війни,— от риси нашого письменства, які характеризують його в першу чергу (Рильський, IX, 1962, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 24.