ХА́НЬКА, и, ж., заст. Гарбуз. *У порівн. Креснули, вдарили копита, шаблі схрестились… Кров за кров! Я чорну голову бандита, неначе ханьку, розколов (Сос., II, І 958, 424).
&́9671; Розпусти́ти ханьки́ — почати багато говорити; розбалакатися. Як розпустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш (Сл. Гр.); Ханьки́ м’я́ти: а) нічого не робити. — Схаменись лишень, блазню! Треба діло робити, а не ханьки мняти [м’яти] (Кв.-Осн., II, 1956, 203); Йому б тільки на лавці ханьки м’яти (Сл. Гр.); б) зволікати з чимсь. — Чому не йдете вінчатись? Але затого вийдуть з вутрені [утрені], і молода з дружками давно жде, а вони тут ханьки мнуть (Кв.-Осн., II, 1956, 215); — Не хочу я, батечку, ні пана, ні попа. — А кого ж? — запитав старий грізно. Дівчина почервоніла, мовчить, тільки труситься. — Не мни багато ханьки, а скажи, що хочеш Василя Зарічука, та й годі! (Федьк., Буковина, 1950, 140); в) (за ким, біля кого) домагатися чиєїсь прихильності, упадати за ким-небудь. [Xівря:] Кажуть, що нібито Павло за Варкою Гупаленковою почав ханьки мняти [м’яти]?.. (Кроп., II, 1958, 374); Софрон, дивіться, почав ханьки м’яти біля якихось есерів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 17.