ХА́МСЬКИЙ, а, е.

1. заст. Прикм. до хам 1. — Бісове хамське кодло! — мовив Колісник, увіходячи у світлицю (Мирний, III, 1954, 310); О роде хамський, мужичий! привик ти у землі ритися, у калюці ковбанитися, і тобі заздро стає, коли твій брат задихається там і протягає руки, щоб вирватися (Мирний, IV, 1955, 126).

2. розм. Власт. хамові (у 2 знач.); зухвалий, грубий, нахабний. Хамські вчинки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 16.