ХАМЕЛЕО́Н, а, ч.

1. Різновид невеликої ящірки, яка має здатність змінювати своє забарвлення під впливом зовнішніх причин. У Ленінграді з’явився… хамелеон. Він прибув сюди «зайцем» із Гвінеї в холодильному трюмі лайнера серед бананів, сам прикинувшись бананом (Веч. Київ, 12.V 1971, 4).

2. перен., розм. Бсзпринципна людина, яка залежно від обставин часто змінює свої погляди, думки, уподобання. Не обминав журнал і показу підлабузників, хамелеонів, різного типу пристосуванців (Рад. літ-во, 4, 1957, 87); Я довго краяв собі мозок: ну, а звідки ж цей хамелеон [Хома Леонтійович] міг перейняти риси мого рідного брата, який вже двадцять років проживає в Астрахані? А відповідь лежала зовсім на поверхні: це ж я схожий на брата… (Вол., Дні.., 1958, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 15.