ХАЛАБУ́ДИТИСЯ, иться, недок., розм. Не прилягати до чого-небудь, здійматися халабудою. Коли Хаєцький знову повернувся до Антоновича, той все ще стояв задумавшись біля воза. Нап’ята палатка халабудилась йому на голові, обстрілювана лопотливим дощем (Гончар, III, 1959, 311); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 12.