ХАКА́СИ, ів, мн., (одн. хака́с, а, ч.; хака́ска, и, ж.). Народність тюркської мовної групи, що зараз становить основне населення Хакаської автономної області. Ленінська національна політика врятувала від безправ’я і відсталості хакасів, евенків, ненців, нганасан та інші народності, вивела їх на світлий шлях соціалізму (Рад. Укр., 6.VІ 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 12.