ХАЗЯ́ЙЧИН, а, е. Прикм. до хазя́йка; належний хазяйці. В кімнату вскочила хазяйчина куховарка, сільська молодиця, й подала лист (Н.-Лев., IV, 1956, 329); Маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися як справжня хазяйка (Гр., І, 1963, 279); На хвилину хазяйчині гостро-серйозні очі поблякли, а потім блиснули росинками сліз (Досв., Вибр., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 11.