ХАЗЯЙЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хазяйнови́тий. А пани-сусіди нашу панію похвалюють-величають — Ото хазяйлива! Ото розумна! Дарма, що молоденька,— добре б нам усім у неї вчитись! (Вовчок, І, 1955, 126); Хазяйливий, працьовитий і — коли треба — навдивовижу хоробрий, він виконував свої обов’язки бездоганно (Гончар, III, 1959, 384); Криві ворота, необмазана хата.. неприязно кинулись у вічі й образили Грицькову хазяйливу натуру… (Мирний, І, 1949, 278); *Образно. На крутій гряді стоїть верба зелена кучерява, уся обсипана неначе жовтим пухом, колишеться од вітру й кадить на всі боки солодким духом, хазяйливії бджоли поважно так гудуть, впадають коло неї (Дн. Чайка, Тв., 1960, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 9.