ФІЛЬВА́РОК, рку, ч.
1. У феодальній Польщі, Литві, Білорусії та на Україні — комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство.
2. У Польщі, Західній Україні та Західній Білорусії (до 1939 р.) — панський маєток із господарчими будівлями. На дзвіниці бовкав дзвін, заспані люди бігли гасити фільварок і думали, що Параска за панським добром так плаче (Ірчан, II, 1958, 81); На панському фільварку згуртував [Скиба] колгосп (Чорн., Пісні.., 1958, 10).
3. заст. Хутір або виселок. Вони ще не бачились нині: Антоша недавно приїхав з фільварку, а Ліда до полудня спала (Коцюб., II, 1955, 385); Було пів на дев’яту, а через бульвар ішли до гімназії всі, хто мешкав у новому місті або на фільварках (Смолич, II, 1958, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 595.