ФІ́КУС, а, ч. Вічнозелена тропічна рослина родини шовковицевих. Особливо багату рослинність мають вологі тропічні ліси, в яких переважають велетенські вічнозелені дерева (до 80 м заввишки) — фікуси, макаранги та ін. (Посібник з зоогеогр., 1956, 52); //Декоративна кімнатна рослина з широким овальним листям, що належить до цієї родини. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Н.-Лев., IV, 1956, 280); Дрімають в зільниках на балконі невільники з далекої чужини — засмучені фікуси й пальми (Вас., І, 1959, 338); Фікус рідко сам створює красиву кущову крону. Треба допомогти йому в цьому (Веч. Київ, 6.II 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 590.