ФІКСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до фіксува́ти; // у знач. прикм. Фіксуючі проявники дають можливість проявляти й фіксувати одночасно в одному розчині (Довідник фот., 1959, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 590.