ФІКСАТИ́В, у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. Збереглися фарби так довго завдяки чудовому фіксативу, який готували із суміші сиру з клеєм (Наука.., 8, 1970, 50); Запах фіксативу, олійних фарб. Підлогу заставлено, завалено пензлями, тюбиками з фарбою (Драч, Іду.., 1970, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 589.