ФІГУ́РА, и, ж.

1. Те саме, що по́стать¹ 1-4. В зареві з’являється у хмарах фігура Кармелюка на коні (Вас., III, 1960, 488); З усієї його фігури віяло силою {Гжицький, Чорне озеро, 1961, 108); Леонід Семенович вхопився обома руками за кілки, підобгав ноги і в одну мить перекинув свою легку фігуру на другий бік тину (Н.-Лев., IV, 1956, 84); Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (Досв., Вибр., 1959, 222); Бажання кожної жінки мати гарну фігуру продиктоване не тільки естетичними міркуваннями. Адже від цього залежить бадьорість і працездатність — найважливіші життєві фактори (Наука.., 3, 1970, 60); По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід паркани, коли на них звертали увагу (Коцюб., II, 1955, 165); — Вам ніде не доводилось зустрічатися з цим чоловіком? — показав очима на Підіпригору.. — Такої фігури ніде не бачив, — вийняв [дядько] з рота люльку, підозріливо з ніг до голови оглянув Підіпригору (Стельмах, II, 1962, 229); Од вікна чутно голос: «Любов Олександрівно! ви дома?» В вікні з’являється жіноча фігура (Л. Укр., II, 1951, 67); Я так мало сказав про нього [І. Франка]. Така колосальна фігура заслуговує на більшу увагу, потребує більшої праці (Коцюб., III, 1956, 42); Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (Головко, II, 1957, 525); Пропагандист є центральною фігурою партійної освіти, від його підготовки і майстерності, вчив В. І. Ленін, головним чином залежить рівень партійної пропаганди (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 1).

2. Скульптурне зображення кого-небудь; статуя. Останнє проміння вечірнього сонця.. лисніло на дорогих виліплених фігурах та розетках карнизів (Н.-Лев., VI, 1966, 74); [Річард:] А що ж би я зробити міг для вас? З охотою зроблю й без відробітку. [Бруклі:] Чи не дали б мені отсю фігуру?.. (Показує на статую) (Л. Укр., III, 1952, 90); *Образно. — Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег, червоний, як найкраща фарба, і дві живих бронзових фігури на березі: жінка й дівчина (Ю. Янов., II, 1958, 85); *У порівн. Перед нею,.. мов камінна фігура, височить пропечена сонцем постать чабана (Стельмах, І, 1962, 43).

3. мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. Сукупність будь-яких точок, ліній, поверхонь або тіл, розміщених певним способом у просторі, називається взагалі геометричною фігурою (Геом., І, 1956, 3); З гімназії він виніс впевненість, що квадрат — це геометрична фігура (Вільде, Сестри.., 1958, 493); П’ятикутна зірка, яку звали пентаграмою, тобто фігурою з п’яти прямих рисок, служила їм [піфагорійцям] також за символ здоров’я (Знання.., 4, 1966, 22).

4. Зовнішній вигляд, обрис, форма чого-небудь. Виверження космічної сили може.. стати початком тривалого періоду вулканізму, пов’язаного з процесом перебудови фігури землі (Наука.., 7, 1961, 21); // Форма, контур, узор, які утворюють певним чином розташовані предмети, постаті. Лев відвертає голову і.. відходить під загальні оплески. Зайнявши місце в спортивній фігурі, лев не витримує образи. Він голосно кричить (Ю. Янов., II, 1958, 137); Новоутворення клітин мозкової речовини відбувається досить швидко, проте фігур поділу в ядрах автори ніколи не спостерігали (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 61).

5. Комплекс рухів, який становить необхідний елемент, частину танцю. Коли химерні фігури кадрилі веліли їй подавати руку іншому мужчині, зараз легка хмарка зависала на її чолі (Фр., VI, 1951, 243); Недовго думаючи, пустився в танок і Зірченко, з блискавичною швидкістю виробляючи карколомні фігури (Воскр., Весна.., 1939, 17); // Певний комплекс рухів у фігурному ковзанні. Наче вчора ще я.. катався, всякі фігури на кризі виробляв, а сьогодні — глянь, скрізь уже трава зеленіє (Донч., VI, 1957, 249); // Політ літака з різними поворотами, віражами. Фігура вищого пілотажу.

6. муз. Мелодійний або ритмічний елемент, що ускладнює, прикрашає основу музичного твору. Фігура акомпанементу в мазурці.

7. шах. Предмет певної форми, який є складовою частиною комплекту шахів. Обринський сягнув за шахівницею, що десь на столі між книжками лежала, і почав укладати фігури (Коб., III, 1956, 36); Було помітно, що програш Іванові неприємний. — Коли б не зробив того дурацького ходу… — Він переставив фігуру (Головко, І, 1957, 426); // Назва короля, ферзя, тури, слона, коня на відміну від пішака. Фігури й пішаки двох кольорів зчепилися між собою, ніби білі й чорні комахи (Собко, Біле полум’я, 1952, 104); [Круть:] Пішак, воно, здавалося б, ніщо, а пройде у ферзі — уже фігура (Підс., Жарти.., 1968, 21).

&́9651; Важка́ фігу́ра

8. лінгв. Особлива форма, стилістичний прийом, словесний зворот, які використовують для підсилення виразності мовлення. Сковороді в задусі режиму тодішньої царської Росії нічого іншого не залишалось, як тільки говорити символами, порівняннями та фігурами (Тич., III, 1957, 213); Рима у Рильського завжди точна і звучна. Особливо сильний поет у фігурах — в анафорах і епіфорах, фігурах паралелізму, в риторичних запитаннях і окликах, інверсіях і т. д. (Іст. укр. літ., II, 1956, 400); Фігури стилістичні — незвичайний порядок слів у реченні, що відбиває незвичайний хід думки (Наука.., 2, 1969, 50).

Ритори́чні фігу́ри див. ритори́чний.

9. заст. Хрест із зображенням розп’яття або статуя святого, які ставили на великих дорогах, переважно на роздоріжжі. — Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки — та щоб нишком Піску не орали (Шевч., І, 1951, 305); — Тала вода дзюрчить по дорозі та пригадує, що казала Марія торік під фігурою… (Коцюб., І, 1955, 142); Через усе село мовчки тягнулася невесела валка.. На розстані, біля фігури, якось похапцем і майже воднораз переплелися руки з руками, вітер тріпонув простоволосими головами дядьків (Стельмах, І, 1962, 31).

10. заст. Піраміда, зроблена з якого-небудь підручного матеріалу, для подання сигналу на відстань вогнем. Біля кожного радута [редута] стояли фігури, цебто маяки, дуже хитромудро збудовані,.. щоб разом оповістить увесь край (Стор., І, 1957, 263); Це була так звана фігура, піраміда з обсмалених діжок, набитих сухою травою і клоччям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138).

11. заст. Старша гральна карта (туз, король, дама, валет) або зображення на ній. Кинув [Госька] з рукава на сніг пом’яту колоду карт, на яких уже не можна було пізнати фігур (Тют., Вир, 1964, 484).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 584.