ФІА́ЛКО́ВО. Присл. до фіа́лко́вий 2. Розцвітала вода фіалкова, коли ранком погожим, ясним.. над рікою зустрілася з ним… (Гонч., Вибр., 1959, 95); // у знач. присудк. сл. Димно Ніч над дахами громадиться. В теплому небі Так по-весняному високо, так фіалково! (Мисик, Біля криниці, 1967, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 582.