ФУФА́ЙКА, и, ж.

1. Тепла плетена, вовняна або байкова сорочка чи безрукавка. Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (Коцюб., І, 1955, 329); Гвоздін, Буянов, Пєтушков .. В їдальні на ніч полягали, А на долівці, у кутку — Тріке в фуфайці й ковпаку (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 142); Під сорочками ж на голому тілі вони носили бруднющі фуфайки, повні нужі (Ю. Янов., II, 1954, 37).

2. Стьобана куртка на ваті. Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі — і з хати (Тют., Вир, 1964, 523); Бульдозеристи.. й тут на фотографіях, веселі, безшабашні, а одягнуті ще по-зимньому чи по-весняному — в фуфайках (Гончар, Тронка, 1963, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 658.