ФУ́ТРО, а, с., діал.

1. Хутро.

2. Шуба. А стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); Входить Володя, а за ним велетень у медвежім футрі (Фр., IV, 1950, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 657.

Футро, ра, с.

1) = Хутро.

2) Шуба, шубка. Гол. Од. 17. Треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Мавшого футра. Св. Л. 183. Ум. Футерко. Гол. Од. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 379.