ФУ́ТОР, а, ч., спец.

1. Шкіряна підкладка в халяві високого чобота; // Спеціальна шкіра або її замінники для підкладки у взуттєвому виробництві.

2. Накладка, що закриває будь-який невеликий отвір (звичайно отвір для ключа в замку).

3. Деталь різних механізмів, яка має вигляд втулки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 657.