ФУТЛЯ́РИК, а, ч. Пестл. до футля́р 1. Батько діставав кларнет із футлярика і грав для нього одного (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 657.