ФУТЕРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який здійснює футерування; фахівець з футерування. Ще підлітком приїхав він з Калузької губернії в Бердянськ шукати роботу. Влаштувався на заводі муляром, потім став футерувальником вагранок (Роб. газ., 6.V 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 657.