ФУТБО́Л у, ч. Спортивна гра, у якій гравці кожної з двох команд, б’ючи м’яч ногами, головою або тулубом, намагаються провести його у ворота супротивника якомога більше разів. Футбол проник у гущу народу, у всеньку її товщу, без його вже життя нема! (Вишня, День.., 1950, 128); Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь… М’яч летів просто на ворота, Василь зробив карколомний стрибок і схопив його обома руками на льоту (Донч., IV, 1957, 184); Можна просити заміну в футболі. Руки підняв, і дванадцятий номер Вийде у свіжій футболці на поле (Б. Ол., На лінії.., 1972 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 656.