ФУРМА́НИТИ, ню, ниш, недок., заст. Правити кіньми. Тільки Коропову нема спокою і в такий день. Він їде в райком. Сам фурманить (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 655.