ФУРГО́Н, а, ч.

1. Критий віз в кінною запряжкою. З-за вугла вилетіла пара коней, а за кіньми з’явився довгий німецький фургон (Н.-Лев., II, 1956, 30); У червонкуватому світлі надвечір’я.. [чоловіки] запрягали коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (Скл., Карпати, II, 1954, 387); Наша бричка справді скидалася на циганський фургон (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 77).

2. Автомобіль або причеп з закритим кузовом для перевезення вантажу. До села під’їхала вантажна машина, фургон з загратованими віконцями (Собко, Нам спокій.., 1959, 84); Солома подрібнюється на комбайні навісними подрібнювачами одночасно з збиранням зерна. Після цього вона надходить у саморозвантажний причеп-фургон місткістю 40 кубічних метрів (Рад. Укр., 3.II 1962, 4); Шура стрибнула з машини і пішла в голову колони. Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе (Гончар, III, 1959, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 654.