ФУНДУ́К, а́, ч. (Corylus тахіта).

1. Кущова або деревна рослина роду ліщини, що росте на півдні. Як лісогосподарська порода, фундук має велике народногосподарське значення. Його плоди споживаються у свіжому та підсмаженому вигляді (Хлібороб Укр., 6, 1967, 34).

2. Їстівний плід такої рослини; горіх. Важливими підсобними промислами в сільському господарстві окремих районів [Туреччини] є збирання горіхів (фундук, грецькі, мигдаль, фісташки) та шовківництво (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 652.