ФУЖЕ́Р, а, ч. Великий келих на високій ніжці, що використовується звичайно для шипучих вин і прохолодних напоїв. У склянку або фужер кладуть кульку вершкового морозива і заливають холодною кавою (Технол. пригот. їжі, 1957, 223); При звичайному святковому сервіруванні для напоїв ставлять спереду тарілки (справа наліво) — горілчану чарку, чарку для вина і фужер (Укр. страви, 1957, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 649.