ФУГА́ТО, невідм., с. Епізод у музичному творі, побудований в стилі фуги; є частиною сонати або симфонії, інколи — самостійна п’єса. Серед багатьох мелодій короткого дихання у Лисенка можна назвати тему фіналу кантати «Радуйся, ниво неполитая», побудовану на інтонаціях веснянок і майстерно розроблену у формі фугато (початок фіналу) (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 649.