ФРОНТОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до фронту (у 2, 3 знач.). Я п’ю новорічну чашу, з думою п’ю ясною За давню розмову нашу В лісах фронтових, під Москвою (Нагн., Вибр., 1957, 52); Тарас не міг довго затримуватися вдома. Його частина вже виходила за місто, і треба було її наздоганяти. Мати тужно, з невимовною ніжністю дивилася на сина. Він знову піде важкими фронтовими шляхами, знову кидатиметься в атаку, лежатиме десь з автоматом в руках, як ті бійці з червоними зорями, що сьогодні вранці лежали в їхньому дворі (Ткач, Плем’я.., 1961, 19); — Люблю фронтовий край! — піднесено вигукнув Козаков (Гончар, III, 1959, 17); // Який діє на фронті, у воєнній обстановці. Коли відрапортував [Захар] фронтовому комбатові про прибуття з поповненням, комбат якийсь час вивчав його, вчитуючись у папери політвідділу (Ле, Право.., 1957, 112); Тоні чомусь згадалися в цей час братові слова про те, що важко бомбити море в зоряну ніч… Та ще згадалась розповідь Петрового друга про війну, про те, як гинули льотчики фронтові (Гончар, Тронка, 1963, 253); Центральна рада, відчуваючи наближення кінця, всіляко прагнула ослабити народні маси, роз’єднати їх. З цією метою, зокрема, роззброювались і висилались з України революційно настроєні фронтові частини (Рад. літ-во, 3, 1957, 6); // Який проходить, відбувається або може бути в умовах фронту. Фронтові роки привчили до того, що тиша — це зловісна попередниця бою; кожної хвилини вона може вибухнути і ще дужчим громом, ще палючішим вогнем (Жур., Вечір… 1958, 227); Хай відійде в минуле дорога воєнна і життя фронтове неспокійне моє (Уп., Вірші.., 1957, 25); Мусій розповідав про Вітрову Балку, а Остап — про своє фронтове поневіряння (Головко, II, 1957. 575); А дам я вам почути при цій нагоді першого топлення сталі після фронтових боїв — дам я почути трохи моїх спогадів про те, як я в числі авангарду робітничого класу здобував це право — лити сталь не в капіталістичний ківш, а в свій — робочий, труджений і завойований (Ю. Янов., II, 1958, 242); // Власт., характерний, притаманний фронту, такий, як буває на фронті. Почалися виступи делегатів з місць. Один за одним підіймалися на трибуну, рішучі, горласті, забіякуваті, здебільшого у фронтових ще шинелях (Гончар, II, 1959, 187); Над степом залягла передсвітанкова коротка й зрадлива фронтова тиша (Коз., Серце матері, 1947, 174); // Признач. для умов фронту. Я все доводив: — Скрізь одні У військ петлиці фронтові. Артилеристи ж ви чи ні? Це ж — гордість, друзі бойові! (Гірник, Сонце.., 1958, 94); // Одержаний на фронті. Круті жилясті в’язи йому після фронтової контузії скрутило ото трохи набік, і голова на них майже не рухається (Гончар, II, 1959, 13); // Який перебуває на фронті, обслуговуючи фронт, фронтовиків. — Не гнівайтесь, товаришу молодший лейтенант, на мою сорочку,— сказав сержант, заправляючись,— і повіки в нього нервово засіпалися.— Бачите, не мама її прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз’їдало… (Гончар, III, 1959, 8); У Вітчизняну війну М. М. Амосов, працюючи у фронтовому госпіталі, провів багато складних операцій, боровся за життя кожного пораненого воїна (Наука… 8, 1961, 23); Ніхто з них не відав, що той синьоокий, З яким побратались на хвилях затоки, Хто вів їх на битву у сяйві ракети, Що він — журналіст фронтової газети (Нагн., Пісня… 1949, 57); // Який виник на фронті; присвячений фронту. Він славив дружбу фронтову Союз братів-народів (Мас., Поезії, 1950, 69); Фронтові нариси; Фронтові пісні; // З яким зв’язує перебування на фронті. Хто пройшов бої і пожарища, Той повік не забуде, ні, Фронтового свого товариша (Криж., Під зорями.., 1950, 13); Днів отих ніколи не забути, друзів не забути фронтових (Гонч., Вибр., 1959, 226).

2. діал. Фасадний. Одного дня, коли я, як звичайно, сидячи в вікні, поглядав на роботу, вчинився нараз крик на самій фронтовій стіні (Фр., І, 1955, 227); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно (Коб., I, 1956, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 646.