ФРЕГА́Т, а, ч.

1. У гребному флоті — легка галера, а у вітрильному — військовий трищогловий корабель з прямими вітрилами; також купецьке вітрильне судно (XVIII-XIX ст.). Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша… (Нагн., Вибр., 1957, 371); У XI столітті з’являються нові кораблі — фрегати. Закладаються основи навігації як науки, кораблі стають багатоярусними, із складною системою парусів (Наука.. 1, 1964, 51).

2. Великий тропічний морський птах ряду веслоногих з чорним пір’ям, який живиться рибою і безхребетними тваринами. Крила у фрегата міцні, довгі й загострені, хвіст вилкоподібно роздвоєний. Як і орел чи сарич він вистежує здобич зіркими очима, описуючи круги в повітрі (Знання.., 10, 1969, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 642.