ФРАНЦУ́ЗИ, ів, мн. (одн. францу́з, а, ч.; францу́женка, и, ж.). Нація, народ, що становить основне населення Франції. Ішов 1848 рік. Заворушилися французи і махнули свого короля геть з престолу (Мирний, І, 1949, 231); Він був з походження француз, І мав козацькі довгі вуса, І очі добрі та ясні (Сос., II, 1958, 346); Серед визволених найбільше було чехів та поляків, кілька росіянок та українок, кілька французів і навіть один араб (Гончар, III, 1959, 382); Якось, почувши ім’я Жанни д’Арк, вона весь вечір не давала матері спокою, аж поки та докладно не розповіла про подвиг юної француженки (М. Ол., Леся, 1960, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 641.