ФРАНТИ́ХА, и, ж., розм. Жін. до франт. Вона була франтиха на всю губу і дуже турбувалася про свою зовнішність (Добр., Тече річка.., 1961, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 641.