ФРАНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, недок.

1. Модно й нарядно одягатися; // Виставляти напоказ свій нарядний одяг, зачіску тощо. — Хай сам [Кирило Іванович] іде звідси так само, як і сюди йшов. Хай лиш йому підітнуть собаки новенькі штанці, щоб не франтив дуже (Мирний, І, 1954, 162).

2. розм. Хвастатися, виставляти напоказ свої манери, поведінку і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 641.