ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.). Група племен, що населяли Фракію. Походження назви «Кілія» народні перекази пов’язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н. е. на ознаменування перемоги над фракійцями збудував на одному з островів дельти Дунаю храм на честь міфологічного еллінського героя Ахілла (Наука.., 10, 1965, 40); То ж не випадок, мабуть, що найперший літун-крилоробець Був не фракієць, не скіф, а гречисько [грек] з Афін найметкіших? (Зеров, Вибр., 1966, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 639.