ФРАГМЕНТА́РНИЙ, а, е.

1. Який складається з фрагментів або є фрагментом, фрагментами. Уривок за уривком укладався в моїй думці в чудну фрагментарну картину (Л. Укр., III, 1952, 741); Незважаючи на свій фрагментарний, конспективний характер, «Філософські зошити» [В. І. Леніна] мають значення самостійного твору, який становить цілий етап в розвитку матеріалістичної діалектики (Ком. Укр., 4, 1962, 23).

2. перен. Уривчастий, неповний. Фрагментарна форма коломийок.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 637.