ФОТЕ́ЛЬЧИК, а, ч., діал. Зменш. до фоте́ль. Він покірно сів на своєму звичайному місці, на низькому фотельчику, край її ніг (Л. Укр., III, 1952, 698).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 631.