ФОСФОРЕСЦЕ́НЦІЯ, ї, ж., фіз. Один із двох видів люмінесценції — свічення деяких речовин протягом тривалого часу після припинення дії на них якогось світла, рентгенівського проміння тощо; // Свічення органів деяких глибоководних тварин. На деяких островах Атлантики глибоководних риб ловлять, настромлюючи на гачок світні залози каракатиць. Снасть опускають на кілька сот метрів углиб, туди, де панує вічна темрява. Приваблені фосфоресценцією хижаки швидко заковтують принаду (Наука.., 3, 1973, 1); // Свічення, що викликається звичайно світними бактеріями. За стерном затремтіла блакитна фосфорична смуга, весла кресали вогонь. — Ти мені дарував сьогодні відомий феномен фосфоресценції моря (Драч, Іду.., 1970, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 630.