ФОРТЕ́ЦЯ, і, ж. 1. Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для тривалої кругової оборони. «Ріжте, бийте» на фортеці Кричить Гамалія (Шевч., І, 1963, 199); Під фортецею збереглися глибокі рови (Кучер, Зол. руки, 1948, 82); Вся в снігу і сонці, вирисовується на фоні небосхилу невисока гора, як короною увінчана зубчатими мурами і баштами руїн древньої фортеці (Вол., Сади.., 1950, 110); Мовчазна й негомінлива тепер Хотинська фортеця. А колись тут, біля кам’яних мурів, схрещувалися шаблі, ламалися списи, падали ядра (Наука.., 10, 1968, 39); *Образно. Піхота ішла, літаки в вишині, Промчалися танки — фортеці стальні, Здіймаючи вслід хуртовину широку (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 67); *У порівн. Серед залитого водою подвір’я височіє, мов фортеця, темний млин (Шиян, Баланда, 1957, 63).

&́9651; Літа́юча форте́ця

2. перен., уроч. Надійний захист, опора, твердиня. Фортеця всесвіту, ти, зоряна Москва, Уста затиснувши, над суходіл і води, Як щастя вартовий, у темряві негоди Незламно зносилась, сувора і жива (Рильський, II, 1960, 291); Радянський Союз став могутньою фортецею передової науки в усьому світі (Розв. науки в УРСР.., 1957, 7); Сьогодні наша країна, як ніколи сильна і могутня, є надійною фортецею миру і безпеки всіх народів (Ком. Укр., 5, 1970, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 628.