Про УКРЛІТ.ORG

форс

ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні… Можна й без форсу не гірше діло робити… (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); —А ти знаєш, — ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, — це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Драч, Іду… 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький оберст губить лоск і форс, І чув він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Бажан, Вибр., 1940, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 626.

вгору