ФОРМАЛІ́СТИКА, и, ж., розм.

1. Дотримання формальності (у 2 знач.) в якій-небудь справі. — Випустити так вас [Ольго], без пояснення причин, не можна. Така вже, даруйте на цім слові, наша ідіотська формалістика (Кач., II, 1958, 66).

2. Виявлення формалізму (у 1 знач.) в якій-небудь справі. Усе в нім, від нерівного, поквапного ходу і бистрого, але миготливого погляду, аж до методу навчання, приступного, живого .., а заразом прибраного в якісь педантичні форми, в якусь дрібничкову формалістику, — все, кажу, в нім було немов навмисне зложене з суперечностей (Фр., III, 1950, 30); — От що значить формалістика! — міркував собі Семен Семенович, виходячи з кабінету начальника. Йому важно [важливо] лише відкрити точку [трансляційну] й рапортувати про виконання плану (Баш, На землі.., 1957, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 620.