ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. «Спіраль» [вірш С. Крижанівського] — це напружений ліричний роздум, що за своєю ідейно-художньою структурою справді нагадує систему стрімких градаційних «витків» думки й почуття, майстерно витончених щодо ритміки й фоніки (Вітч., 1, 1971, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 615.